2003 — Участок — Наташа Кублакова
2005 — Принцесса и нищий — Ксения Прохорова
2005 — Есенин — Катя Есенина
2006 — Невеста — Оля Родяшина
2006 — Карамболь — Оксана, девушка Вити Шторма
2006 — Заколдованный участок — Наташа Кублакова
2007 — Предел желаний — Надя
2007 — Паутина — Даша Аверина
2007 — Ловушка
2007 — На пути к сердцу
2007 — Диверсант. Конец войны — Светик
2008 — Я вернусь — Вера Михайлович
2008 — Пленный — Настя
2008 — Однажды в провинции — Анастасия Владимировна Звонникова
2008 — Крепость — Гала
2008 — Похищение — Елена
2008 — Алиса навсегда
2009 — Короткое замыкание (киноальманах) новелла «Поцелуй креветки»
2010 — Край — Софья
2010 — Разлучница
2010 — Подсадной — Позднякова Вера
2010 — Карусель
2011 — В гостях у $kazki
2011 — Капли крови на цветущем вереске (Лето волков) — Тося Семеренкова (немая)
2011 — Пять невест — сёстры-близняшки Катя и Ася
2011 — Дело гастронома № 1 — Маша Скачко
2012 — Зоннентау — журналистка Помяловская
2012 — Санта Лючия — Вика Сайкина
2012 — В тумане — Анеля

Ой стога, стога, на лугу широком!
Вас не перечесть, не окинуть оком!
Ой стога, стога, в зеленом болоте,
Стоя на часах, что вы стережете?
«Добрый человек, были мы цветами,
Покосили нас острыми косами!
Раскидали нас посредине луга,
Раскидали врозь, дале друг от друга!
От лихих гостей нет нам обороны,
На глазах у нас черные вороны!
На глазах у нас, затмевая звезды,
Галок стая вьет поганые гнезда!
Ой орел, орел, наш отец далекий,
Опустися к нам, грозный, светлоокий!
Ой орел, орел, внемли нашим стонам,
Доле нас срамить не давай воронам!
Накажи скорей их высокомерье,
С неба в них ударь, чтоб летели перья,
Чтоб летели врозь, чтоб в степи широкой
Ветер их разнес далеко-далёко!

Вітре буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш,—
Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море.
Воно знає, де мій милий,
Бо його носило,
Воно скаже, синє море,
Де його поділо.
Коли милого втопило —
Розбий синє море;
Піду шукать миленького,
Втоплю своє горе,
Втоплю свою недоленьку,
Русалкою стану,
Пошукаю в чорних хвилях,
На дно моря кану.
Найду його, пригорнуся,
На серці зомлію.
Тоді, хвиле, неси з милим,
Куди вітер віє!
Коли ж милий на тім боці,
Буйнесенький, знаєш,
Де він ходить, що він робить,
Ти з ним розмовляєш.
Коли плаче — то й я плачу,
Коли ні — співаю;
Коли ж згинув чорнобривий, —
То й я погибаю.
Тогді неси мою душу
Туди, де мій милий;
Червоною калиною
Постав на могилі.
Буде легше в чужім полі
Сироті лежати —
Буде над ним його мила
Квіткою стояти.
І квіткою й калиною
Цвісти над ним буду,
Щоб не пекло чуже сонце,
Не топтали люде.
Я ввечері посумую,
А вранці поплачу.
Зійде сонце — утру сльози,—
Ніхто й не побачить.
Вітре буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш,—
Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море…